Дефібрилятор VS Реальність ( Хто дійсно зможе врятувати життя)     

До всесвітнього Дня Перезапуску Серця ми вирішили розібрати одну з статей та розставити крапки над Ї в питаннях використання Автоматичних Зовнішніх Дефібриляторів (вони ж АЗД).

Протягом останнього десятиріччя у Європі та Світі значно зросла кількість автоматичних зовнішніх дефібриляторів (АЗД) у місцях скупчення людей та все більше привертається увага громадськості до проблеми невідповідності між потребою й доступом до вчасної домедичної допомоги за умов позагоспітальної зупинки серця (ПГЗС). Це в свою чергу підвищує важливу роль та відповідальність першого свідка, що опинився на місці події. І таким випадковим свідком може стати кожен з нас: у черзі за кавою, в офісі, в автобусі чи за вечірнім читанням книги з дідусем, адже захворювання серцево-судинної системи є основною причиною гострої зупинки серця і в цьому випадку вчасне застосування АЗД є основним визначальним чинником, що впливає на рівень виживаності.

Це відповідь всім тим, хто каже, що це не на часі і не про нас. Це про нас і ми вже запізнилися.

Цікаво проглянути реальний аналіз застосування АЗД різними операторами, що вмістив в себе 22453 випадки ПГЗС у Копенгагені, Стокгольмі, Західній Швеції та Амстердамі у проміжку між 2008-2013 роками. Аналіз полягав у вивченні зв’язку між кваліфікацією оператора дефібриляції та рівнем виживання. У дослідження було включено загалом 22453 пацієнти з відомим статусом виживання, з яких 2957 (13,2%) пережили щонайменше 30 днів після реанімації.

 

З тих, хто вижили 2289 (77,4%) були дефібрильовані,а саме:

1349 (59%) співробітниками Екстреної Медичної Служби (ЕМС),

454 (20%) співробітниками інших служб, такими, як поліція, пожежники, рятівники,

429 (19%) були дефібрильовані на місці випадковими очевидцями,

57 (2%) невідомими героями.

Цікаво простежити, як зростав відсоток виживаності осіб дефібрильованих співробітниками різних невідкладних служб

(TFR) (з 13% у 2008 до 26% у 2013, p<0.001) та випадковими очевидцями на місці (з 14% у 2008 до 30% у 2013, p<0.001).

Як видно: збільшене застосування АЗД у цих двох групах  було пов’язано зі збільшенням рівня виживаності пацієнтів.

Це відповідь всім тим, хто каже, що з дефібрилятором мають працювати лише лікарі. Вам це вдасться!

Застосування АЗД у перші хвилини після ПГЗС значно збільшує успіх СЛР, і не варто це затримувати!

 

Звісно ж, у цім рівнянні ще є купа невідомих та змінних, таких як: місце ПГЗС та кількість свідків, час від ПГЗС й до початку проведення серцево-легеневої реанімації (СЛР), час від ПГЗС й до застосування АЗД, первинний дефібриляційний ритм, якість проведення СЛР, обізнаність оточуючих про наявність АЗД поруч з ними та готовність діяти, час прибуття співробітників ЕМС, якість постреанімаційного догляду.

 

У cвіті змагаються різні підходи: стратегічне розташування АЗД в людних місцях; доставка АЗД разом з вогнеборцями, поліцією чи просто волонтерами, що активуються по телефону диспетчером; доставка АЗД дроном, керованим диспетчером. Це відповідь всім тим, хто каже, що це дорого. Ні, дорого – це втрачати десятки тисяч платників податків щороку. Тож, пройдіть курси СЛР+АЗД та здійсніть свій вклад в економічну стабільність країни!

 

автор Назарій Лавровський

Джерело натхнення: http://dx.doi.org/10.1136/heartjnl-2017-312622


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *