Оригінал статті можна знайти в журналі Kaitse_kodu

(02.2019)

 

Минулі роки наша делегація з України мала змогу відвідати

військові бази Прибалтики, де проходили навчання та змагання з тактичної медицини .Нам дуже сподобався теплий прийом та відношення до нас, як до справжніх союзників.

Разом з новими друзями ми провели багато круглих столів з обговореннями співпраці та можливостей в напрямі тактичної медицини наших країн.

Під час однієї з поїздок, на міжнародній конференції з військової медицини в Литві, керівник 44 Навчального Центру виступив з доповіддю на тему «Досвід України в наданні допомоги пораненим в бою».

Учасники конференції ознайомились з основними етапами розвитку системи медичного забезпечення та навчання військових з тактичної медицини. Доповідь викликала овації та безліч питань від учасників, що показало великий інтерес союзників до України і подій в ній.

 

Нас попросили з точки зору власного досвіду оцінити підготовку з ТССС в цих двох країнах. Оскільки ми небачили абсолютно всього і наша точка зору грунтується лише на основі побаченого в 4х військових базах, просимо з розумінням сприймати критику в тексті. Більшість цієї інформації вже було передано нашим колегам в Литві та Естонії.

 

На відміну від нашої країни, територіальна оборона в Естонії та Литві має важливу вирішальну функцію системи цивільного захисту. Просто фантастична ідея створення “швейцарської армії”, яка працює. Мобілізаційний ресурс та час розгортання цих, не таких численних країн, справді вражає. Тоді, як у нас територіальна оборона і підготовка населення- це лише ентузіазм низки організацій, для прикладу Кайтселіт в Естонії або Союз стрілків в Литві мають повноцінне державне фінансування, тренувальні військові бази, зброю, амуніцію.  Здавалося б, прості аксіоми, але для нас це дійсно недосяжно.

Тепер власне враження про медичну підготовку солдатів.

Навчання добровольців проходить хвилями, у вихідні від роботи дні, що дуже добре і не заважає при наявності основної роботи. В нас ця система працює в громадських організаціях, що займаються розвитком територіальної оборони. Адже в регулярній армії змотивувати військових навчатись у вихідний день- практично нереально.

Інструктори в основному сержантський склад, періодично залучаються військові лікарі, парамедики, офіцери. Інколи запрошують експертів з США, Германії, Англії за для обміну досвідом та супервізії роботи молодих інструкторів.

Суттєвим недоліком відчувається брак реального бойового досвіду у деяких інструкторів,  вони дуже контрастують з тими, хто отримував досвід в миротворчих місіях, а тому в певних моментах вони не мають бачення в побудові навчального процесу і не правильно розставляють пріоритети. Це, звісно фактор досвіду і часу, але він проглядався в багатьох ситуаціях.

 

Мотивація. Лише одні плюси . В переважній більшості слухачі розуміють загрози, що стоять перед їхніми країнами і ризики, якщо вони будуть неготові. Тому ми не спостерігали людей, що відсиджувались в кутку. Всі активно працювали.

Навчальні програми.

Естонія та Литва давно працюють за протоколом ТССС, а от програми навчання в кожному закладі свої, тому, інколи, подача матеріалу і трактування відрізняється у різних інструкторів, що може знижувати «рівень довіри» у курсантів до інформацію, яку їм подають.

 

Нас дуже здивувала м‘якість по відношенню до курсантів. Інструктори намагались фізично не виснажувати і не навантажувати слухачів. Можливо, це пов’язано із законодавством, але так чи інакше, потрібно продумати можливість з розумом давати фізичні навантаження в певних етапах підготовки, це допоможе слухачу обирати більш дієву та більш енергозберігаючу тактику своїх дій.

 

Також варто звернути увагу на відсутність, або малу кількість вправ на

відпрацювання автоматизму основних дій. Наприклад: накладання турнікету, евакуація пораненого, первинний огляд, базова робота з дихальними шляхами. Саме на ці навички потрібно акцентувати основний об’єм часу. Вигадувати більше різних динамічних комбінованих вправ з різними рівнями складності.

 

Якщо цього не робити, курсанти в підготовці розсіюють увагу на рідкісні навички, які не є приорітетні в порятунку життя, втрачаючи час за рахунок базису. В результаті “поранений гине але пов`язка виглядає прекрасно”.

Це дуже нагадує ситуацію в Україні на початок війни, 4 роки тому, коли ми, лікарі, намагались навчити бійця всьому, що знаємо, замість концентрації на головному. Набагато краще за обмеженого часу віддати більше уваги на роботу з критичною кровотечею, ніж на інфузію чи серцево легеневу реанімацію.

Адже навчання ТССС має на меті навчити комбатанта основним базовим діям, які збільшать його шанси на виживання, а не показати максимальну кількість навичок.

 

Забезпечення курсів. Найкращі манекени, зброя, техніка. Усі курсанти були забезпечені боєприпасами, відпрацювання проходили в форматі відтворення реальних ситуацій. Єдина різниця- гвинтівки і холості боєприпаси в деяких тренінгах  замінені на страйкбольні автомати.

Стосовно цього варто сказати суттєвий момент.

 

Стрільба і дзвін у вухах це все чудово, але… Курсант по якому не попадають- не зрозуміє, що таке care under fire. І чим більш боляче попадання- тим краще він засвоїть правила роботи в зоні вогневого контакту і евакуацію, тому однозначно ефективна навчальна перевага у airsoft.

На томість варто більше добавляти “гранат”, “артилерії” і “мін” в симуляції, тоді Ви будете готувати солдатів саме до “правильної  атмосфери”, адже за нашими спостереженнями військові дії практично завжди ведуться з включенням цих факторів.

 

Грим. Стосовно цього все неоднозначно але з впевненістю можна сказати, що кожен професійний інструктор має володіти хоча б базовими навичками симуляції і гримування поранених.

Просте використання Набору накладок від  Laerdal

& Simulaids не вирішить питання реалістичності. Не дивно, що статисти не справляють на курсантів

очікуваного ефекту, коли при критичній кровотечі з бедра біля пораненого з пляшечки кетчупа налито 10грам крові. Низький рівень симуляційної нагрузки не дає зануритись курсанту в реальність усього навчання, а значить не дає можливість відпрацювати істинні навички в стані, в якому він буде під час реальних бойових дій.

Якщо курсант не вірить, що все насправді- він не матиме істиної мотивації проявити себе.

 

Єдиним недоліком в забезпеченні, який ми помітили- було рідке або невикористання нітрилових рукавичок під час навчання. Нам було досить дивно бачити, як курсанти вовтузяться руками в штучній  крові, оглядають голіруч потерпілих з умовними пораненнями.

Для України це раніше теж не було важливим акцентом, поки не зявилась інформація про велику кількість заражень на гепатит та ВІЛ через кров поранених. Тепер в нас навіть випадкове зображення на фото інструктора, що працює без рукавичок з пораненим- вважається непрофесіоналізмом.

 

 

Отже, підсумувавши все, можна зробити висновки, що система медичного забезпечення Естонії й Литви стоїть на голову вище від Української за рахунок технічної складової та логістики.

На томість, Україна може поділитись безцінними знаннями та досвідом підготовки реально ефективних тактичних медиків та солдатів, що значно скажеться на результативності в навчальному процесі.

Це саме той період, коли наші країни взаємовигідно можуть працювати для підвищення обороноздатності та захисту від спільного ворога.

 


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *