Зупини кровотечу – це національна кампанія, ініційована Білим домом у відповідь на численні випадки нещодавніх терактів за участі “Active Shooter” активного стрілка в США. Вона отримала значну увагу та підтримку протягом останніх двох років. Ситуації в умовах активного вогню разом із дослідженнями, які базуються на  конфліктах в Іраку та Афганістані, допомогли уточнити, що найбільшою причиною превентивної смерті після травми є неконтрольована внутрішня або зовнішня кровотеча. У лікуванні інфаркту міокарда вже давно говорилося, що “час – це м’яз”. Подібно до травми, ми тепер розуміємо, що кожна збережена клітина крові допомагає у виживанні травмованого пацієнта .

Як результат цієї програми, деякі методи контролю кровотечі стали основними компонентами цивільних медичних освітніх програм, призначених для підготовки інстукторів, відповідальних за безпеку населення, працівників громадської безпеки та медичних працівників усіх рівнів. До них відносяться методи прямого тиску, тампонування рани та застосування турнікету.

Хоча ці способи контролю кровотечі не є особливо важкими для навчання, існує низка проблем, пов’язаних із виконанням цих втручань, що може негативно вплинути на кінцевий результат травмованого пацієнта. Кілька з них ми спробуємо зараз розібрати.

 

1. Не використання джгута або тривале очікування, щоб застосувати його для небезпечних для життя кровотеч

Протягом багатьох десятиліть традиційне вчення полягало в тому, що застосування джгута було процедурою останнього вибору, коли мова йшла про контроль кровотечі з руки або ноги. Тільки в тому випадку, якщо всі інші спроби контролювати кровотечу не були успішними, розглядався джут. Навіть тоді він використовувався з великою обережністю через боязнь викликати подальшу ампутацію пошкодженої кінцівки.

Досвід, накопичений протягом останніх 15 років бойових дій, чітко продемонстрував, що рекомендовані комерційно доступні турнікети можуть використовуватись безпечно. Дані американських військових показали, що виживання потерпілих від травм, у яких застосований джгут, перш ніж вони перейдуть в шоковий стан, в 9 разів більше, ніж для жертв, яким був накладений турнікет після того, як вони переходять у шок. Крім того, дані показують, що турнікети можуть бути безпечно застосовані протягом періоду до 2 годин, не турбуючись про ампутацію. Фактично, американські військові не мали ампутації як результату застосування джгутів у пацієнтів із тривалістю компресії до 2 годин.
Цей часовий період добре вписується в період госпіталізації більшості пацієнтів з травмою, які лікуються в міських та приміських районах США.
Це означає, що навчені особи не повинні більше хвилюватися через застосування джгута на кінцівки для небезпечних для життя зовнішніх кровотеч. Турнікет більше не повинен бути останнім вибором для контролю кровотечі – він повинен бути першим вибором.

 

2. Не накладай турнікет “для галочки”

Кожного разу, коли для контролю кровотечі застосовується турнікет, він повинен бути достатньо щільно накладений, до повної відсутності дистального пульсу. Це гарантує, що кров не пройде через турнікет до кінцівки.

Для цього є дві важливі причини. По-перше, якщо кров може вийти за межі тулуба, у пацієнта продовжуватиметься кровотеча і розвивається шок, тим самим ми нівелюємо основну мету його застосування. По-друге, якщо турнікет недостатньо сильно затягнутий- венозний відтік може бути вже перекритий, а артеріальний притік крові натомість бути збережений. Це збільшує ймовірність розвитку компартмент синдрому в кінцівці, що може призвести до пошкодження м’язів та нервів, і аж ніяк не вплине на процес зупинки кровотечі.

 

3. Не використаний другий джгут

У більшості випадків, застосування одного джгута вирішує проблему кровотечі. Однак є випадки, коли застосування одного турнікету, що був розміщений правильно і затягнутий сильно, не призвело до ліквідації кровотечі.
Досвід показує, що один турнікет, інколи, не зможе контролювати коровотечу, або буде збережений пульс – у потерпілих від травми з великим об’ємом м’язів стегон або тих, хто страждає ожирінням. У цих випадках не повинно бути жодних сумнівів щодо застосуваня другого турнікету. Накладіть другий джгут прямо над і поруч із першим джгутом і затягніть його, доки кровотеча не зупиниться.

 

4. Періодичне послабляння турнікету

Протягом багатьох десятиліть інстуктори першої допомоги навчали, що всякий раз, коли застосований турнікет, його слід розпустити через кожні 15-20 хвилин, щоб кров повернулася в руку або ногу. Ідея полягала в тому, що, дозволяючи крові знову притікати в кінцівку, та доставляти кисень, щоб тканини нижче турнікету менше підвалась впливу ішемії та не відмирали. Однак, як можна здогадатися, результатом послаблення турнікету є те, що жертва знову починає втрачати кров.
На початку війни в Іраку та Афганістані американські військові рекомендували періодичне послаблення. Але після того, як кілька солдатів загинули від геморагічного шоку, військові змінили свою практику. Поточна рекомендація полягає в тому, що коли застосовується джут, його не слід послаблювати або знімати, доки джерело кровотечі не може бути контролюване іншим способом. (або коли є ознаки геморагічного шоку. Прим.Авт)

 

5. Використання імпровізованого джгута

Коли турнікет недоступний, багато людей намагаються використовувати імпровізований джгут, використовуючи будь-які матеріали. До них часто відносяться такі матеріали як ремені, нитки, канати або шнурки. Справа в тому, що імпровізовані турнікети занадто часто не досягають бажаної мети – контролю кровотеч або приводять до вторинних ускладнень.
Наприклад, використання шкіряного ременя як джгута зазвичай не є успішним, тому що навіть при фізичних зусиллях, шкіра не може бути достатньо скручена і затягнута, щоб зупинити кровотечу. Нарешті, багато імпровізованих турнікетів не можуть створювати достатній тиск, щоб перешкоджати артеріальному кровотоку і служать лише венозними джгутами.

На томість, нитки, канати та шнурки часто можуть бути достатньо міцними, щоб зупинити кровотечу, але вони, як правило, досить тонкі і вузькі. Великий тиск, що застосовується на таку малу площу, за звичай, призводить до пошкодження нервів з подальшою інвалідизацією.
Традиційне вчення про виготовлення імпровізованого джгута полягало в тому, щоб використати тканинину шириною близько 2 дюймів і затягнути її за допомогою жорсткого воротка. Більшість доступних турнікетів, які рекомендовані американськими військовими, мають ширину не менше 1,5 дюймів. Широкі турнікети краще переносяться потерпілим і з меншою імовірністю завдають шкоди основним структурам.
Насправді, імпровізуючи турнікет, може бути ефективний при належній процедурі та практиці його використання. Якщо ви не ніколи не використосували імпровізований джут, або не маєте належних матеріалів для його формування, рекомендовано застосовувати прямий тиск за допомогою ваших рук.

 

6. Тампонуйте рану кровоспинним тканинним засобом і створюйте тиск
Гемостатичний бинт є доступним продуктом, який зазвичай складається з синтетичного бинта, просоченого такими сполуками, як каолін або хітозан. При тампонуванні рани одним з цих продуктів є ряд важливих моментів, які слід пам’ятати.
По-перше, точки кровотечі в рані повинні бути візуалізовані. Намагайтесь працювати в напрямку травмованої судини яка пошкоджена в рані.
По-друге, гемостатична марля повинна бути розміщена безпосередньо на візуалізованій точці кровотечі, і тиск слід підтримувати весь час тампонування.
По-третє, якомога більша частина марлі повинна бути тампонована у відкриту рану. Більшість з цих марлевих рулонів становить 12 футів завдовжки. Ваша мета – спробувати затампонувати цих 12 футів в рану, або більше.
По-четверте, після того, як рана тампонована, прямий тиск повинен бути нанесений безпосередньо на марлю та рану протягом періоду щонайменше 3 хвилин. Ці продукти не просто працюють самі по собі, всі вони вимагають періоду прямого тиску. Це комбінація гемостатику та прямого тиску, що допомагає контролювати кровотечу. Затампонувавши рану якомога щільніше, а потім провівши прямий тиск ви передаєте його в рану і на пошкоджену судину.
Нарешті, після того як пройшло 3 хвилини прямого тиску, проведіть оцінку. Якщо кровотеча контролюється, накладіть давлячу пов’язку, щоб зафіксувати гемостатик на місці. Якщо кровотеча триває, покладіть більше марлі і знову застосуйте прямий тиск.

 

7. Біль та дискомфорт постраждалого не повинні заважати вашим діям

Не слід дивуватися, що всі ці втручання з котролю кровотечі – застосування турнікету, тампонування рани та прямий тиск – підвищують дискомфорт пацієнта і викликають значний біль. Недавні військові доповіді розповідають про солдатів, які втратили велику частину ноги після вибуху і їм був накладений турнікет. Ці солдати часто повідомляють біль від турінкету сильніша, ніж сама ампутація.

Біль і дискомфорт пацієнта не повинні перешкоджати вам робити те, що необхідно для контролю за його кровотечею. Скажіть пацієнтові, що ви знаєте, що ви збираєтеся зробити, це заподіє їм біль, але необхідно зупинити кровотечу і врятувати їх від смерті.

 

 

8. Бездіяльність, якщо неможливо застосувати турнікет або гемостатик

Що робити, якщо всі засоби для контролю кровотечі не доступні або були використані для іншої жертви? Відсутність турнікету або гемостатику не повинно зупинити спроби контролювати кровотечу. Навіть без будь-якого обладнання кровотечу часто можна контролювати і припинити.
Прямий тиск на рану за допомогою двох рук та маси тіла є ефективним способом уповільнення кровотеч або взагалі його зупинки. Недолік, якщо це можна так назвати, полягає в тому, що цей метод контролю кровотечі вимагає часу для ефективності. У багатьох випадках це займе 10 або більше хвилин безперервного тиску, щоб зупитини кровообіг нижче тиску і устворився адекватний згусток у місці кровотечі. Найважливіше, що протягом цього часу не повинно бути жодного зменшення тиску, для перевірки, чи він ефективний. Зменшення тиску спричинить відновлення кровотечі та нівелює будь-яку допомогу потерпілому, здійснену до цього моменту.
Якщо гемостатична марля недоступна, тампонування рани може бути виконане за допомогою будь-якої простої марлі або будь-якої чистої тканини. Вони однаково ефективні як гемостатична марля. Основна різниця – це час. На відміну від гемостатичної марлі (яка повинна бути під безпосереднім тиском на мінімум 3 хвилини), рани які наповнені простою марлею або тканиною, вимагають тиску протягом тривалого періоду часу.

 

Ніхто не повинен помирати від неконтрольованої кровотечі!
Як наголошувалося в Гартфордському конгресі щодо покращення виживання при надзвичайних ситуаціях за участі активних стрілків,

-Ніхто не повинен помирати від неконтрольованого кровотечі. Техніки та маніпуляції, які були визнані ефективними після кількох років конфлікту, і уникання поширених помилок у допомозі потерпілим, – допоможуть оптимізувати виживання для жертв з кровотечами.

Джерело: http://trauma-news.com/2017/09/stop-bleed-8-pitfalls-avoid-hemorrhage-control/#prettyPhoto
Переклад: Юрій Василець
Оформлення: Дмитро Андрощук


1 Коментар

Микола · 31.03.2018 о 19:27

Дуже цікава та корисна інформація

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *